Яблуні вирощуються повсюдно і не вимагають особливого догляду. Але іноді з ними починаються проблеми, наприклад, висихання гілок. Зовні причин цьому не видно, але вони є. Їх можна виявити і в більшості випадків виправити, якщо знати правила вирощування та агротехніки яблунь.
Плодова гниль – моніліоз яблуні
Збудники хвороби “практикують” свою діяльність переважно на плодах яблуні. Засихання гілок – це вже побічний ефект, т. к. у нездорового дерева порушуються природні життєві процеси.
У вологе літо моніліоз поширюється садом дуже швидко, і стає причиною загибелі 80 % врожаю плодових рослин. Найгіршим результатом перебігу захворювання стане загибель самих дерев, якщо не вжити заходів з лікування та профілактики.
Переносниками інфекції є комахи, краплі дощу, вітер. Зараження відбувається таким чином:
Першими уражаються плоди з ушкодженнями від птахів, комах, тріщинами на поверхні.
Зиму збудники моніліозу проводять у гнилих плодах, що залишилися на гілках після збору врожаю. Вони становлять небезпеку 2 роки.
До кінця зимового періоду грибок проникає через плодоніжку всередину плодових гілок і там перечікує залишки холодів. Навесні він переходить на квітки, потім – у плодові зав’язі.
При настанні теплої вологої погоди спори поширюються садом з одного дерева на інше, спричиняючи все більше уражень. Розвиток хвороби швидкий: плоди гниють за 3-5 днів, а через 8-10 днів грибок починає спороношення.
Друга хвиля хвороби настає в середині липня. Яблуні починають сохнути від верхівки вниз по гілках.
Лікування моніліозу складне, витратне і потребує часу. Воно проводиться за планом:
Обробіть сад засобом Фітоспорин-М за інструкцією за 1 місяць до збору врожаю. Альтернативою послужить розчин йоду (10 мл – на 10 л води).
Повторне обприскування зробіть через 3 дні.
Перевірте рослини на предмет слідів парші. Через плями на плодах всередину проникають спори моніліозу. Пошкоджені яблука відразу зірвіть.
Ранньою весною, коли тільки з’явиться зелене листя, обробіть дерева по гілках 3 %-вою бордоською рідиною. Обробку в пізніший термін проводять на початку формування бутонів (застосовуйте 1 %-ий розчин).
Як тільки яблуні закінчать цвісти, проведіть другу обробку 1%-вою бордоською рідиною.
Через 2-3 тижні ще раз пройдіть дерева бордоською (1 %-ий розчин) або замініть її на розчин хлорокису міді (40 г – на 10 л води).
При будь-якій обробці витрата розчину складе 2 л на 1 дерево.
Профілактичні заходи щодо боротьби з плодовою гниллю:
З початком листопаду і до його кінця прибирайте опале листя і спалюйте його.
Влітку збирайте падалицю.
Зрізайте засохлі гілки, захопивши 10-15 см здорової тканини. Вони підлягають спалюванню.
Висаджуйте стійкі до захворювання сорти (Уралець, Кандиль Синап, Айдаред, Слов’янка, Бабушкіно тощо).).
Інші захворювання
Деякі хвороби зустрічаються рідше, ніж плодова гниль, але завдають яблуням не меншої шкоди. Серед них особливо виділяють:
Звичайний рак. Починає свою дію з ураження скелетних гілок, далі переходить на гілки другого порядку і кору.
Чорний рак. Хвороба починається на розвилках скелетних гілок. Потім проявляється на листках у вигляді червонуватих плям (вони швидко збільшуються в розмірі). Ураження переходить на кору. Вона поступово чорніє, починає тріскатися і відшаровуватися.
Причинами захворювань стають:
несприятливі погодні умови (сильна спека або мороз);
завдані дереву травми під час грубої обрізки гілок, розломи, відсутність лікування ран тощо.
До звичайного і чорного раку схильні переважно старі яблуневі екземпляри. Хвороби не піддаються лікуванню. Залишається тільки знищити дерева.
Високе розташування ґрунтових вод
Вода необхідна яблуням для росту і розвитку, але надлишок вологи призводить до загнивання коренів. Подібне відбувається при високому заляганні ґрунтових вод.
При припиненні роботи кореневої системи рослина починає страждати від “голоду”. Першими реагують на нестачу живлення старі гілки. Вони швидко висихають. Та ж доля незабаром спіткає і молоді пагони. Якщо не провести рятувальні роботи, дерево загине.
Оптимальний рівень залягання ґрунтових вод для яблунь становить:
на сильнорослих підщепах – 3 м;
на середньорослих – 2,5 м;
для карликових форм – 1,5 м.
Якщо відомо, що води залягають вище допустимої межі, зробіть насипні пагорби з родючого ґрунту:
Ґрунтосуміш насипте шарами. Насип добре притопчіть для міцності при досягненні товщини 15-20 см. Повинна вийти споруда 1,5-2 м у діаметрі та висотою 0,5-1 м.
Пагорби робіть восени, щоб за зиму ґрунт осів і утрамбувався. Яблуні на них висадіть навесні, щоб коріння в ґрунті не замерзло.
Стовбур саджанця підв’яжіть до міцного кілка, щоб він не зламався на вітрі.
Яблуням на пагорбах потрібен частий і рясний полив, особливо, якщо на перші 2-3 місяці після посадки припадає спекотна і посушлива погода.
Перші 2 роки посаджені на пагорбах яблуні будуть відставати в рості від родичок, посаджених традиційним способом. Але потім їхній розвиток значно прискориться.
Якщо при посадці про розташування ґрунтових вод було невідомо, перший час проблема залишається непоміченою. Дерева розвиваються нормально, але через 10-15 років починають чахнути.
Симптоми досягнення корінням ґрунтових вод:
дерево припиняє ріст;
листя швидко жовтіє або стає бурим;
часті ураження грибковими хворобами;
при настанні літньої спеки листя починає масово опадати.
Виправити ситуацію можна тільки одним способом – кардинальною обрізкою яблуні. Коли висота дерева становить не більше 2-2,5 м, йому не потрібне глибоке розташування коренів для видобутку води.
Невдала ділянка для посадки
Для яблуні посадка в низині – невідповідний варіант. На такому місці навесні накопичується вода від талого снігу, а після дощів довго тримаються калюжі. Застояна волога позбавляє коріння кисню. Дерево починає страждати від нестачі елемента, реагуючи засиханням гілок.
Талі води особливо небезпечні. Навесні плодова рослина починає нарощувати кореневі волоски. Їм особливо необхідний кисень для розвитку. Через добу без повітря вони відмирають. Ще через 3 дні починається загибель більших коренів.
Симптоми для визначення розташування яблуні в невдалому місці з частим застоєм води:
листя стає бурим, починає обсипатися;
зупиняється приріст нових пагонів;
з часом дерево засихає повністю.
Пересадка яблунь для розв’язання проблеми важко здійсненна. Ефективними є тільки профілактичні заходи: висадка дерев на височини або на насипні пагорби.
Бідний ґрунт на ділянці
Засихання гілок може бути сигналом про невідповідний тип ґрунту на ділянці. Яблуні не люблять бідні на кальцій глинисті, суглинні та болотисті ґрунти. Їх потрібно розбавити внесенням вапна, крейди, доломітового борошна, торфу, річкового піску.
Деякі дикі злакові трави витягають необхідні яблуні поживні речовини із землі, через що вона значно збіднюється. Тоді висихання гілок провокує нестача в ґрунті певних компонентів живлення:
калію;
бору;
цинку;
марганцю;
магнію;
азоту.
Зробити ґрунт більш поживним допоможуть спеціальні підживлення:
Суперфосфат – комплексний мінеральний препарат;
Кальцієва селітра;
Супер компост Пікса – засіб із вмістом корисних мікроорганізмів;
Кеміра-Люкс – речовина, що має у складі 20 % фосфору, 27 % калію, 16 % азоту.
Відсутність поливу
Багато недосвідчених садівників вважають, що поливати яблуню потрібно тільки в перший рік зростання. Це твердження актуальне для північних регіонів з вологими ґрунтами і нежарким літом. Але в південних областях полив потрібен навіть дорослим деревам.
На нестачу вологи вказує:
рівномірне засихання гілок;
в’янення листя.
За літо за відсутності дощів яблуні досить полити двічі: через 2-3 тижні після цвітіння і за 3 тижні до збору врожаю. У регіонах з частими тривалими посухами робиться ще один полив – навесні перед початком цвітіння.
На кожне дерево витрата води наступна:
50-80 л води для саджанця віком 3-5 років;
120-150 л для яблуні 7-10 років;
до 200 л для більш старих екземплярів.
Дотримання правил поливу підвищує врожайність на 25-40 %.
Помилки при посадці
Засихання гілок відбувається при несвоєчасному укоріненні молодого саджанця. Деякі садівники роблять помилку, висаджуючи деревця влітку. Рослина просто не встигає до осені пристосуватися до нового місця, наростити достатню кореневу систему і гілки.
За правилами посадка яблунь проводиться навесні або восени. У першому випадку саджанець добре приживеться за літо, у другому – адаптується і загартується за зиму.
Інша помилка при посадці саджанця – близьке розташування великих багаторічних рослин із широкою кореневою системою. Подібне відбувається, коли ділянка маленька, і власник намагається по максимуму розташувати на ній плодові дерева і ягідні чагарники.
Неправильна обрізка та щеплення
Для обрізки існують певні правила, спрямовані на вибір непотрібної гілки, способу і терміну проведення процедури тощо. д. Порушення порядку процедури іноді позначаються на всиханні раніше здорових пагонів.
Обрізка проводиться навесні або восени. Влітку – тільки за крайньої потреби. Зимові обрізки протипоказані. Морози спровокують засихання не тільки гілок, а й дерева в цілому. “Спляча” яблуня не зможе регенерувати оголені тканини.
Невдало проведене щеплення в кращому разі призведе до засихання і відторгнення прищепи, в гіршому – загибелі підщепи. Ознакою несумісності пагона з деревом є наплив у місці щеплення. Цей же фактор свідчить про зараження яблуні вірусним захворюванням при порушенні правил гігієни.
Присутність шкідників
Часто причиною висихання гілок яблуні стає вплив шкідників. Найпоширеніша комаха – личинка травневого жука. Вона зустрічається майже в усіх регіонах.
Личинки базуються в ґрунті прикореневої зони рослини. Вони шкодять молодим саджанцям до 5 років. Їхнє коріння розташоване неглибоко і погано тримається в землі. Порушення процесу живлення і поглинання кисню з ґрунту позначається спочатку на гілках (вони починають сохнути), а потім на дереві в цілому.
Шкідник не доступний для інсектицидів, оскільки. к. пробирається вглиб ґрунту на метр.
Щоб позбутися личинок хруща, використовують розчин нашатирного спирту (50 г – на 10 л води). Витрата на кожне дерево – 10 л розчину. Полив дерев проводиться в середині травня. Личинки не виносять запах нашатирю, а для яблуні препарат стане хорошим азотним підживленням.
Крім комах яблуні шкодять гризуни:
польові миші;
кроти;
землерийки.
Вони будують житла в ґрунті, порушуючи розташування коренів (іноді підгризають їх). Першими на присутність гризунів реагують гілки, поступово втрачаючи пружність і засихаючи через зниження рівня живлення.
Причини засихання в різні місяці
Гілки можуть сохнути в будь-який час року. Стежити за станом дерева слід починати одразу після сходу снігу і аж до відходу яблуні в зимову сплячку.
Після зимівлі яблуня здатна нормально розпуститися, а потім почати швидко “втрачати” пагони. Причини:
сильне намокання на початку весни;
ураження пліснявою;
пошкодження водяними щурами;
у степових районах – зимово-весняне висушування.
Найчастіше в таких випадках дерево невиліковне. Але, якщо є видимі рани, опіки на стовбурі та гілках, пошкоджені місця потрібно зачистити до здорової тканини, закрити варом або суриком.
З настанням літа на яблунях жолобиться кора аж до відділення. Причиною тому стають затяжні дощі та надлишок вологи. У поточному році це ніяк не позначається на загальному стані дерева. Але з такими ушкодженнями яблуня важко перенесе зиму, і вже в наступному сезоні гілки почнуть всихати.
Влітку (особливо в липні) причиною проблем з гілками бувають:
цитоспороз;
рак чорний і звичайний;
бактеріальний опік;
іржа в занедбаному стані;
чутливість до перезволоження ґрунту;
шкідники;
хвороби кори і коренів;
наслідки пережитих морозів.
Причини засихання гілок дерева різного віку
Проблема виникає на будь-якому етапі розвитку і росту яблуні – від саджанця до вже дорослого дерева. Для кожного конкретного випадку існують певні способи порятунку.
У саджанців
Найпоширеніша причина засихання саджанців – ураження цитоспорозом. Захворювання також проявляє себе у вигляді червонуватих плям з жовтими ділянками на поверхні стовбура. При виявленні застосовують комплекс препаратів Інсектицид і Фунгіцид Рятувальник.
Молодим рослинам часто не вистачає мінералів, особливо – азоту. Допоможе підживлення комплексними добривами.
Молодих яблунь
Провокують всихання гілок паразити на коренях, гризуни, грибкові інфекції. Проблема вирішується застосуванням хімічних препаратів.
Для боротьби із захворюваннями використовують засоби:
Трифлоксістробін;
Сульфат міді + гідроксид кальцію;
Дифеноконазол + 1/2 флутриафолу.
Від комах-шкідників рекомендують препарати згідно з інструкцією:
Пірипроксифен;
Аверсектин С;
Малатіон.
Іншою причиною засихання молодих яблунь є невдалий вибір місця вкорінення. У ранньому віці дерева проблему не важко усунути шляхом переміщення на нову, придатну для росту і розвитку, ділянку.
У старих дерев
Першою причиною засихання гілок старої яблуні є природне старіння. Після досягнення віку в 10 років рослина вступає у фазу завершення життєвого циклу.
Також старі дерева відрізняються слабким імунітетом. До них “прилипають” різні “болячки”. Сухі гілки можуть свідчити про ураження звичайним, чорним і кореневим раком. У цьому випадку дереву вже не вдасться допомогти, і краще його знищити, щоб зберегти більш молоді саджанці.
Часто в засиханні гілок яблуні винен сам садівник. Його неуважність або недбалість під час посадки дерева і подальшого догляду за ним обов’язково спричинять наслідки. Якщо вчасно схаменутися, проблему можна розв’язати, і рослина відбудеться тільки втратою кількох гілок. В іншому випадку доведеться забути про розвиток яблуневого саду.
