Для підвищення врожайності огірків досвідчені фермери використовують сидерати. Що це таке, які краще використовувати саме для огірків, як їх вирощувати та багато іншого – далі.
Найкращі сидерати під огірки
Сидерати (або зелені добрива) є "прирученими" бур’янами. Вони насичують ґрунт поживними речовинами, покращують його структуру і пригнічують ріст бур’янів.
Для огірків підбирають добрива, які швидко набирають зелену масу, а за зиму повністю перегнивають. Це переважно представники бобових і хрестоцвітих.
Гірчиця біла
Належить до сімейства хрестоцвітних. Цей однорічник швидко накопичує зелену масу, не залишає місця для бур’янів, стримує розвиток грибкових захворювань і відлякує слимаків, плодожерку і дротяників. Сіють рослину восени або навесні, але осіння сівба зводить до нуля появу хрестової блішки.
Гірчиця біла
Гірчиця збагачує ґрунт азотом і фосфором, запобігає вимиванню дощами корисних речовин. Однак у кожної культури є свої недоліки. Так, гірчиця хоч і збагачує ґрунт азотом, але не накопичує його в ґрунті.
Рослина є чудовим профілактичним засобом від багатьох хвороб огірка, але сама не стійка до деяких захворювань – кіли, білої іржі, борошнистої роси та сухої плямистості (альтернаріозу). Вона передає ці грибкові захворювання наступним рослинам при сівозміні.
До того ж вона сприяє закисленню ґрунту, тому обов’язково вносять доломітове борошно, вапно або золу. Біла гірчиця витримує заморозки до -6°C, висівати її можна вже в березні. При весняній сівбі насіння гірчиці немає необхідності в поливі, оскільки після танення снігового покриву земля добре зволожена. Заорюють траву в землю за тиждень до висадки наступних культур.
При осінньому посіві її не закладають у ґрунт. Ця ніжна трава встигає перегнити за зиму, тому її тільки достатньо підкосити.
Віка
Є представником родини бобових, а отже, вона сприяє накопиченню азоту в ґрунті. Коренева система у неї глибока і перекопування ділянки не потрібне. Перегниваючи в землі, коріння залишає після себе порожнечі, які наповнюються повітрям і водою – покращують структуру ґрунту.
Рослина Віка
Віка знезаражує ґрунт, перешкоджає появі нематоди і дротяники. Рослина дуже чутлива до посухи. За нестачі вологи воно швидко грубіє і дерев’яніє. Такі пагони дуже довго перегнивають і затримують посадку основних культур.
До того ж культура не росте на сильно закислених і піщаних ґрунтах. Добре висаджувати вику разом зі злаковими культурами. Наприклад, із вівсом. Вирощують сорти ярої та озимої вики. Озимі сорти сіють восени. Сходи, що з’явилися, йдуть під зиму, а навесні починають швидко набирати зелену масу. Посів ярих сортів проводять ранньою весною, і як тільки починають з’являтися бутони, траву скошують.
Люпин
Це однорічник сімейства бобових. Є і багаторічний вид люпину, але найчастіше як сидерат на грядках вирощують саме однорічні культури.
Зазвичай для цієї мети використовують:
Люпин жовтий. Один з найнижчих представників люпинів, у висоту він рідко досягає 1 м. Віддає перевагу рости в теплих умовах, хоча може витримувати невелике похолодання. Квітки в нього жовті або трохи помаранчеві. Сіють його на піщаних ґрунтах.
Люпин синій або вузьколистий. Один з найбільш невибагливих видів. Він переносить невеликі заморозки і не потребує догляду. Квітки можуть бути не тільки синіми, а й білими, рожевими, бузковими. У висоту рослина не перевищує 1,5 м.
Люпин
Люпин відрізняється дуже довгою кореневою системою, яка проникає на 2 м углиб землі. При цьому вона піднімає поживні речовини у верхні шари ґрунту, і не використовує речовини, що знаходяться в дерновому шарі, тобто ґрунт рослина не збіднює.
Він прекрасно розпушує ґрунт, насичує його азотом. Культура росте на різних ґрунтах, зокрема на кислих і збіднених. А оскільки більшість сортів люпину містять алкалоїди, то дуже скоро кислі ґрунти олужнюють до нейтральної реакції.
Завдяки тим же алкалоїдам, дротяники залишають ділянку, а ґрунтова мікрофлора оздоровлюється. Але люпин не росте на лужних ґрунтах, не до смаку йому припадають торфовища і важкі суглинки. Люпин зрізають перед масовим цвітінням. Ділянку перекопувати не треба – зелену масу скошують, а корінці рубають і присипають землею.
Фацелія
Це красивоквітучий холодостійкий однорічник, що належить до сімейства водолистяних. У висоту рослина досягає 1 м. Квітки у нього блакитні, сині або сіро-блакитні залежно від виду. Ця квітка – чудовий медонос, а оскільки вона не містить отруйних речовин, то може йти на корм худобі.
Як сидерат фацелія також має плюси – рослина не дає рости бур’янам і оздоровлює ділянку, допомагає боротися з ґрунтовими і наземними шкідниками – дротяником, нематодами і сараною, попереджає розвиток кореневої гнилі, фітофторозу, завдяки актиноміцетам, які селяться на корінцях рослини і мають бактерицидні властивості.
Фацелія оберігає ґрунт від ерозії. При розкладанні її листя виділяється велика кількість азоту. Вона не схильна до жодних захворювань і регулює кислотність ґрунту.
Фацелія
Культура росте на будь-яких ґрунтах. Чудово себе почуває на слабокислих ґрунтах, водночас олужнює їх до нейтральної реакції і тим самим створює несприятливі умови для багаторічних бур’янів – кінського щавлю, пирію, мокриці.
Не варто фацелію висаджувати на сильно закислених і засолених ґрунтах, болотистих ділянках – вона не переносить застою води.
До місця обробітку вона невимоглива – може рости на сонячних ділянках або в тіні. Як сидерат її сіють на початку червня або наприкінці жовтня. Скошують перед цвітінням. Не можна допускати, щоб рослина перетворилася на бур’ян.
Соняшник
Однорічна рослина родини айстрових. Використовують як сидерат його нечасто, оскільки він забирає з ґрунту досить багато поживних речовин. Грубе стебло дуже повільно розкладається, що створює низку проблем під час перекопування ділянки.
Зазвичай його висаджують, щоб захистити рослини від прямих сонячних променів і вітру, або він служить опорою для інших культур. При використанні соняшнику як зеленого добрива, доведеться пожертвувати його квітками, їх необхідно зрізати у фазі бутонів.
Рослина росте на будь-яких ґрунтах, зокрема на кислих і лужних.
Редька олійна
Це однорічна рослина, що належить до сімейства хрестоцвітих. Вона також є кормовою і медоносною культурою. Рослина має потужну кореневу систему, довгий корінь піднімає поживні речовини до верхніх шарів ґрунту.
Перегниваючи, рослина перетворюється на добриво, яке багате на гумус і органіку. Редька може рости на важких глинистих ґрунтах, при цьому добре розпушує ґрунт, покращує його повітро- і вологопроникність.
Редька олійна
Залишена на зиму, вона затримує сніг і не дає сильно промерзнути ґрунту.
Ця культура містить у собі багато ефірних олій і випускає специфічний запах, що перешкоджає розмноженню в ґрунті різних шкідників – нематод, дротяників і розвитку захворювань грибкового походження.
Культура переносить похолодання, посуху і вологість, перешкоджає поширенню бур’янів та їхньому розвитку. Перегнила редька є ідеальним середовищем для розмноження черв’яків та інших корисних мікроорганізмів.
Редька олійна погано росте на кислих ґрунтах, тому землю необхідно попередньо вапнувати, і вона вимагає постійного поливу.
Ріпак
Ще один представник хрестоцвітих. За кількістю азоту, що накопичується, він поступається тільки бобовим сидератам. У короткі строки рослина нарощує велику кількість зеленої маси, після загортання якої, ґрунт насичується поживними мікроелементами та відновлюється його родючість.
Ріпак багатий на ефірні олії, а відтак оберігає рослини від шкідливих комах і патогенної мікрофлори, яка спричиняє різні захворювання. Він перешкоджає росту бур’янів, запобігає ерозії ґрунту.
Ріпак не росте на важких і кислих ґрунтах, не переносить застою води. Його не можна вирощувати на одному місці частіше, ніж 1 раз на 4 роки. Вирощують озимий та ярий ріпак. Ярі сорти менш вибагливі у догляді, але озимий більш ефективний як підживлення ґрунту.
Гречка
Це трав’яниста рослина сімейства Гречаних, яка має короткий вегетаційний період. Залежно від сорту він становить від 70 до 85 днів. Потужна коренева система відмінно розпушує ґрунт. А корінці, що проникають на глибину 35 см, виділяють лимонну, щавлеву і мурашину кислоти, які допомагають наступним культурам засвоювати важкорозчинні фосфорні сполуки.
Після розкладання залишків, ґрунт збагачується калієм, азотом і фосфором. Гречка оздоровлює ґрунт, покращує його мікрофлору, пригнічує ріст бур’яну. Плюсом цієї культури як сидерата є і те, що вона може рости на бідних, важких ґрунтах зі слабокислим середовищем.
Які сидерати краще вирощувати перед посадкою огірків
Залежно від того, де вирощують огірки – у закритому або відкритому ґрунті, фахівці рекомендують використовувати ті чи інші сидерати.
Навесні у відкритий ґрунт садять холодостійкі види зеленого добрива:
редьку олійну;
ярий ріпак;
фацелію;
гірчицю.
Восени висівають сидерати, які швидко набирають зелену масу і добре перегнивають за зиму:
гірчицю білу;
фацелію;
редьку олійну.
У теплицю навесні садять бобові культури:
квасолю;
горох;
вику.
Вони швидко насичують ґрунт мінералами. На зиму сіють редьку олійну і гірчицю білу.
Огірки не висаджують після капусти різних видів і моркви, а також після споріднених культур родини гарбузових – кабачків, патисонів, гарбузів, цукіні, кавунів і динь!
Технологія вирощування сидератів
Технологія вирощування сидератів у відкритому ґрунті та в теплиці різниться.
У теплиці
Сидерати сіють у березні-квітні під плівку, у полікарбонатні теплиці – наприкінці лютого. За 3-4 тижні до висадки огірків, їх зрізають і закладають у землю або вирощують огірки прямо в зелених добривах. Для цього в посадках сидератів роблять невеликі лунки, насипають трохи перегною і висаджують насіння огірків або розсаду. Трави, що відросли, зрізають і укладають під кущики.
Після збору врожаю наприкінці літа або восени, висівають на вільні грядки олійну редьку і білу гірчицю. Після проростання надземну частину скошують, а коріння залишають у ґрунті. За зиму вони перегниють і поліпшать структуру землі.
Відкритий ґрунт
Сидерати висівають, як тільки зійде сніг, затягувати з посівами не варто. Для прискорення проростання насіння, його накривають плівкою. Після появи перших сходів укриття прибирають. За теплої весни, коли трава виросте на 10-15 см, роблять виїмки і сіють насіння огірків. Зелені добрива регулярно підрізають, щоб вони не затінювали огірочки.
Дивіться у відеоролику нижче, як садять огірки за допомогою конуса прямо в сидерати у відкритий ґрунт:
Після збору врожаю (на звільнені грядки) насіння сидератів сіють наприкінці серпня або на початку осені. Цей варіант кращий, оскільки огірки наступного року будуть рости вже на родючій пухкій землі.
Сидерати є чудовим засобом для відновлення поживних речовин, але щоб наситити ґрунт усіма необхідними мінералами, слід висаджувати відразу кілька видів зелених добрив. Головне правильно підібрати їх, враховуючи тип і кислотність ґрунту на ділянці, а також культури, які вирощуватимуться після них.
