Сорт груші “Завія” має великий успіх у садівників, хоча він зовсім ще молодий. Детально розглянувши його сильні та слабкі сторони, особливості вирощування – можна зрозуміти, чому він затребуваний на російських ринках.
Історія виведення сорту
Грушу сорту “Завея” було виведено 2016 року в білоруському інституті плодівництва. Робота над сортом зайняла трохи більше чверті століття, і отримана рослина цілком виправдовує витрачені на її створення кошти і час.
Найбільш близьким до груші “Завея” є сорт “Просто Марія”, але у нього є одна серйозна відмінність – він не може витримувати настільки низькі температури. Ця відмінність відносить “Завію” вже до зимових сортів, коли “Просто Марія” є осіннім сортом.
Опис дерева і плодів
За висотою груша досягає максимум 4 метрів, що робить сорт середньорослим. Крона густа, пірамідальної форми, під час цвітіння покривається шаром білих квіток. Листя груші має темно-зелений глянцевий колір.
Плоди середнього розміру – близько 180 г, зеленого кольору і усіченої конічної форми. Садівники відзначають високі смакові якості груші, її аромат. Шкірочка плоду суха, гладка, тонка. На внутрішньому боці шкірки є невеликі зеленуваті точки, що відрізняє цей сорт від багатьох візуально схожих з ним. М’якоть масляниста, соковита, біло-зеленого кольору.
Запилення, плодоношення, період дозрівання
Даний сорт є самобезплідним. Для його запилення поблизу з деревом повинен знаходитися запилювач, період цвітіння якого збігається з “Завеєю”. До таких сортів відносяться “Бессемянка”, “Улюблениця Яковлєва” і деякі інші сорти.
Плодоносити груша починає до 3-4 року після висадки в ґрунт. Товарний вихід плодів становить 93%, це досить високий показник для плодово-ягідних рослин.
Груша “Завея” може сама регулювати оптимальну кількість плодів на дереві, скидаючи зайві, завдяки чому плоди, що залишилися, отримують достатньо поживних речовин і виростають великими та з нечисленними вадами.
Середній час збору врожаю – середина осені, до цього часу плоди набувають жовто-зеленого відтінку.
Урожайність
Сорт високоврожайний, але тут важливими факторами будуть догляд за деревом і клімат. Для високих показників врожайності потрібно мульчувати, розпушувати і прополювати пристовбурний ґрунт.
Ця груша погано переносить надлишок води, тому полив вимагає окремого контролю. З одного дерева збирають до 50 кг груш.
У представленому відео можна наочно побачити сорт груші “Завея”:
Особливості посадки груші “Завея”
Груші, як і більшість дерев, мають свої особливості посадки. Дотримуючись умов посадки, поетапно підготувавши землю і дерево, можна отримати гарний урожай у максимально короткі терміни.
Умови
Для посадки груші “Завея” використовують ґрунт, що добре пропускає вологу і повітря. Також у ґрунті має міститися трохи глини – це дасть змогу волозі затримуватися біля коріння, а це важливо для особливостей кореневої системи дерева. Місце посадки має бути відкрите для сонця, наявність постійних водних парів у повітрі небажана.
Оптимальним часом для посадки груші є осінь. Іноді дерево висаджують і навесні, попередньо з осені підготувавши посадкові ями.
Етапи посадки
Виділяють кілька етапів посадки груші. Посадка проходить у такий спосіб:
- Готують вийнятий з ями верхній родючий шар ґрунту. Даний шар змішують з органічними та мінеральними добривами. Після змішування його засипають назад у яму.
- У центр ями пагорбом насипають ґрунт і туди встановлюють кол. Дерево розташовують в яму, розправивши коріння по пагорбу. Коренева шийка при цьому повинна розташовуватися на 3 см над рівнем землі. Коріння засипають землею і утрамбовують її.
- Коло поблизу стовбура укладають землею у формі валика і поливають, 2 відра води буде достатньо. Після вбирання води, землю навколо дерева мульчують, а саме дерево підв’язують до кілка.
Використовувати свіжий гній для укладання в посадкову яму не можна – він може надалі пошкодити кореневу систему.
Догляд та вирощування
Найбільш незахищеним місцем у грушевому дереві є коріння – в зимовий час воно може постраждати, тому його важливо добре утеплювати. Для утеплення коренів молодих дерев часто використовують плівку, солому, папір або листя соняшнику, коріння дорослих дерев взимку досить побільше присипати снігом.
Область пристовбурних кіл груші завжди має бути очищена від бур’янів.
До основних етапів догляду за грушевим деревом належать:
- підгортання;
- мульчування;
- полив;
- обрізка;
- удобрення.
Перші два етапи стандартні, останні три етапи мають свої особливості.
Полив
Оптимальною системою поливу для груші виступає дощування. Для цього відмінно підійде розпилювач, в якому багато невеликих отворів, буде він стояти на місці або крутитися – значення не має. За відсутності такого розпилювача роблять канаву навколо пристовбурного кола, шириною 10-20 см, в неї заливають воду. Поливати так грушу досить кілька разів у весняно-літній період, за особливо посушливої погоди поливають частіше.
На 1 кв. для пристовбурного кола необхідно 3 відра води. Для забезпечення коренів киснем, ґрунт після поливу розпушують.
Обрізка
Обрізка гілок – необхідний захід, що дає змогу з часом домогтися оптимально сформованої крони дерева, без зайвих пагонів і неврожайних гілок.
Для посадки зазвичай використовують дворічні саджанці груші. До цього часу в дерева вже є десь 8 бічних гілок – з них половину гілок, рівновіддалених одна від одної та таких, що відходять від стовбура під кутом у 45°, вибирають скелетними. При висадці однорічних саджанців їх вкорочують до півметра у висоту.
Для гарного розгалуження дерева його гілки вкорочують на одній висоті на чверть, при цьому провідник залишають вище, десь на 25 см.
Коли крона вже сформувалася, обрізають лише гілки, що ростуть усередину, і поламані гілки.
Добриво груші
Внесення добрив і їхня кількість завжди ґрунтується на стані дерева і його особливостях. Приріст пагонів у 40 см у молодого дерева і вдвічі менший приріст у дорослого – однозначний показник потреби груші в добриві.
Вносять добрива після першого року життя груші, оптимальний час для цього – весна й осінь, влітку дереву достатньо невеликих підживлень.
Для щорічного удобрення використовують мінеральні добавки, органічні підживлення вносять раз на трирічний період. Навколо дерева викопують траншею, довжина якої залежить від обсягів добавок. На 1 кв. м пристовбурного кола беруть:
- перегній – 10 кг;
- хлористий калій – 25 г;
- сечовина – 15 г.
Добрива в таку траншею засипають разом із землею – цей варіант кращий за внесення добрив під перекопування, адже так повільніше відбувається випаровування важливих для дерева мінеральних і органічних речовин, ніж із відкритого ґрунту.
Для підтримки високої врожайності дерево також щороку обробляють вапняним молоком, де на 1 л води беруть 100 г вапна.
Зимостійкість
Сорт груші “Завея” добре стійкий до низьких температур, його межа – 30°С нижче нуля. При виведенні даного сорту багато в чому намагалися досягти саме таких результатів морозостійкості рослини, з огляду на те, що найближчий його споріднений сорт не здатний витримувати подібні температури. При цьому смакові характеристики плодів і врожайність груші були збережені.
Хвороби дерева і боротьба з ними
Сорт “Завія” має гарну стійкість до різних захворювань. Нижче в таблиці наведені хвороби груші, які зустрічаються найчастіше.
Таблиця 1 – Хвороби груші сорту “Завія”, що часто зустрічаються
|
Хвороби груші |
Особливості захворювання |
Способи боротьби та профілактики |
| Парша | Пік захворюваності припадає на початок весни. Характеризується появою буро-зеленого нальоту на листках з подальшим їх опаданням. | Забезпечення достатньої циркуляції повітря навколо дерева, що включає в себе провітрювання та обприскування. Також для профілактики проріджують крону і прибирають старі гілки. |
| Борошниста роса | Вражає не тільки листя, а й бруньки, пагони, суцвіття. Спочатку на них утворюється брудно-білий наліт, потім його колір змінюється на бурий і з’являються чорні крапки. | Знищення уражених ділянок дерева, проведення глибокої зяблевої оранки. Для профілактики вносять фосфорно-калійні добрива. |
| Сажистий грибок | Листя і плоди груші покриваються чорним нальотом. | Зниження чисельності комах-шкідників. Забезпечення дереву достатнього рівня вологості та циркуляції повітря. |
| Плодова гниль | Переноситься повітряно-крапельним шляхом, що наражає на небезпеку всі дерева поблизу від зараженого. Вражає плоди дерева, залишаючи на них буро-сірі кола гнилі. | Обприскування дерева цілком бордоською рідиною. Попередньо прибирають всі уражені плоди і гілки. |
| Іржа | Вражає листя – на ньому, із зовнішнього боку, з’являється схожий на іржу наліт. | Висадка навколо ділянки чагарників із густою кроною. Використання мінеральних добрив. |
Цей сорт особливо схильний до плодової гнилі та парші, тож пріоритетом у профілактиці виступають два цих захворювання.
Збір, зберігання і транспортабельність
Важливим моментом при зборі врожаю цієї груші буде час – завдяки здатності добре дозрівати під час зберігання, плоди збирають недозрілими.
Зберігають зібраний урожай у прохолодному місці без доступу прямих сонячних променів. Згодом колір плодів зміниться на зелено-золотий, а м’якоть набуде повноцінного смаку.
Плоди груші “Завея” здатні зберігати свої смакові якості до півроку за умови правильного зберігання.
При зберіганні та перевезенні плоди добре тримають форму, що дає їм додаткові переваги при збуті.
Плюси і мінуси сорту “Завея”
Після детального розгляду сорту “Завія” легко виділити кілька основних його переваг і недоліків.
До переваг належать:
- висока врожайність;
- стійкість до низьких температур;
- простата акліматизації;
- високі якісні показники плодів;
- зручність при зберіганні та транспортуванні.
Недоліків зовсім небагато, серед них виділяють:
- вимогливість у контролі поливу;
- схильність до певних захворювань.
Рекомендуємо прочитати статтю, яка розповість про інші найпопулярніші сорти груш.
Таким чином, ще зовсім молодий сорт груші “Завія” вже цілком можна назвати відмінним, висококласним і надійним продуктом. За смаковими і якісними характеристиками він не поступається більшості давно виведених сортів, а деякі з них і багато в чому перевершує. Цілком зрозуміло, чому серед садівників він стрімко набирає популярність.
