Груша Медова є відмінним вибором для всіх поціновувачів якості та смаку свіжих плодів. Характеризується змішаним видом плодоношення (зав’язі утворюються не тільки на плодових стеблах, а й типу кільчатки), гідною морозостійкістю, витривалістю та іншими показниками.
Історія походження та районування
Сорт груші Медова був виведений російськими вченими на Кримській селекційній станції в далекому 62-му році минулого століття. Запилювався французький сорт Боре Боск. Оригінаторами новинки стали відразу три вчених, які після безлічі випробувань представили своє дітище на широкий огляд лише через три десятки років.
На основі результатів багатьох досліджень сорт був районований для Північнокавказького регіону, успішно розповсюдивши його в Середній смузі Росії, а також на Україні та в Білорусі. Груша була офіційно названа Кримська медова.
Детальний опис сорту
Упізнати цю грушу легко за зовнішніми ознаками, але важливо заздалегідь ознайомитися і з іншими характерними рисами – чи потрібно додатково запилювати, наскільки сорт стійкий до несприятливих чинників тощо. д.
Плодове дерево: особливості
Дерева цієї груші середньорослі, досягають 170-200 см. Інші характеристики:
різновид стовбура: колоноподібний;
форма крони: оберненопірамідальна;
чисельність пагонів: мала;
облистяність: незначна;
плодоніжки: укорочені, міцні.
Характеристика плодів
Розмір фруктів великий – вага 320-350 г. Особливо великі екземпляри досягають маси до 500 г. Інші характерні риси:
форма укорочена, схожа на грушу, асиметрична;
по всій поверхні є горби;
плодоніжка: срібляста;
шкіра: пухка;
на ній густо розміщені темнуваті крапки;
колірна гамма – жовтувато-зелена, є помаранчеві вкраплення;
плодоніжка середня, вигнута;
плоди утримуються на ній міцно, не опадають завчасно;
смакові якості високі – виходячи з дегустаційної оцінки, встановленої експертами, вона варіюється від 4,5 до 5 балів;
присмак більшою мірою солодкий, оскільки цукру міститься мінімум 9-10%;
післясмак медовий, як і аромат;
колір фруктової м’якоті – кремуватий;
структура груші – ніжно-масляниста;
кількість соку – рясна;
термін збереження плодів у товарному вигляді та свіжості – трохи більше 3-х місяців;
використовуються для вживання у свіжому вигляді, для приготування десертів, компотів, варення, конфітюру.
Підвиди запропонованого сорту
Дослідження груші сорту Медова проводяться вже безліч років. За цей час було виведено 5 підвидів цього сорту. Усі вони вирізняються скоростиглістю і деякими особливостями у смаку, формі та забарвленні плодів:
Г-1 – найпізніший (зимовий) підвид серед усіх Медових груш. Його плоди дозрівають із настанням заморозків, мають яскраво-жовте забарвлення, масу до 250 г і деяку горбистість поверхні.
Груші підвиду Г-2 – груші дозрівають у середині осені, їхня маса рідко перевищує 200 г. На поверхні таких плодів можна побачити коричневий рум’янець, а в смаку відчути особливий аромат і солодкість.
Підвид Г-3 – являє собою класичну, яскраво-жовту грушу масою до 400 г, яка дозріває з приходом перших осінніх днів.
Г-4 – осінній сорт, плоди середніх розмірів (масою до 300 г).
Г-5 – найбільш ранньостиглий підвид, плоди якого дозрівають влітку. Їхня маса невелика (всього 250 г), але смак відмінний, солодкий, ароматний.
Таким чином, за однією назвою сорту ховається цілих 5 різноманітних підвидів, кожен з яких має свої особливості. Купуючи саджанець, варто уточнити, до якого підвиду належить те чи інше плодове дерево.
Мікроелементний склад груш і користь
Смак груш Медових багато в чому визначається їхнім мікроелементним складом. Особливо солодкий смак забезпечується високим вмістом цукру, що перевищує 10%, тоді як в інших сортах груш міститься всього 6-7% цієї речовини.
Крім цукру, в плодах міститься 6% вітаміну С, деяка кількість органічних кислот і безліч різноманітних мінералів. Вміст клітковини в плодах невеликий.
Призначення фруктів
Медові груші настільки смачні, що їх, як правило, швидко з’їдають, не чекаючи переробки. Але за необхідності з них можна приготувати сік або джем. Підходять солодкі фрукти і для виробництва дитячого харчування. Досвідчені садівники радять додавати менше цукру при варінні варення через сильну солодкість фруктів. Урожай цього сорту добре транспортується.
Важливою перевагою сорту є можливість тривалого зберігання груш. Так, протягом 3 місяців свіжі фрукти можна успішно зберігати за температури 0-+50 градусів за температури 0-+50 градусів.
У кухнях інших країн цю грушу використовують не тільки традиційним методом. Наприклад, у Швейцарії з плодів роблять висококонцентрований медовий сироп, який так і називають грушевий мед, а в Італії навіть є гірчиця на основі груші, що надає стравам вишуканого і неповторного смаку.
Стійкість до морозів і посухи
Культура має підвищену стійкість до низьких температурних умов і може витримувати без підготовки до -30-40 градусів. На ранніх стадіях розвитку дерева рекомендується проводити укриття або мульчування, щоб молода рослина легше переносила морози і не хворіла.
Груша Медова має середню переносимість посухи. Для оптимального росту дереву достатньо кількох поливів на місяць, проте без них плоди почнуть розвиватися нерівномірно і стануть дрібнішими.
Цвітіння і плодоношення
Плодоношення у груші Медова регулярне. Щороку, починаючи з віку 4-5 років, вона приносить велику кількість стиглих плодів високої якості. Погодні умови в регіоні навесні можуть незначно вплинути на врожайність плодового дерева.
Цвітіння груші Медова відбувається в травні. Воно завжди рясне і тривале. Квітки груші прості, зібрані в суцвіття по 2-5 штук. Зрілі плоди добре тримаються на коротких плодоніжках і вимагають ручного збору.
Термін життя
Карликові дерева мають тривалий термін життя. Груша Медова не виняток. При правильному догляді та забезпеченні необхідних умов культура може прожити від 40 до 70 років. Але існує ймовірність т вікової тривалості життя.
Самоплідність і запилювачі
Сорт обмежено самоплідний, тому для гарного врожаю необхідні дерева-запилювачі, такі як Чудесниця, Таврійська, Бере Боск і Бере Арданпон.
Термін дозрівання і врожайність
Медову грушу вважають пізньоосінньою культурою. Вона починає приносити фрукти приблизно з 10 вересня. Точний час залежить від погоди та агротехніки. Перші плоди можна отримати через 3-5 років після посадки.
Груші не повинні обсипатися, їх врожайність становить 30-35 кг на дерево. Для досягнення таких результатів необхідно суворо дотримуватися агротехніки.
Стійкість сорту до захворювань
Сорт Медовий проявляє високу стійкість тільки до двох поширених захворювань: моніліозу і клястероспоріозу. До інших хвороб стійкості не спостерігається, тому рекомендується проводити профілактичну обробку рослин при вирощуванні цього сорту.
Що несе небезпеку:
Парша – покриває листя плодового дерева темними плямами, які з часом збільшуються. На плодах з’являються оксамитові плями оливкового кольору. Щоб запобігти захворюванню, рослини слід обприскувати бордоською рідиною навесні до розпускання бруньок. Уражені ділянки дерева необхідно видалити і спалити.
Іржа – проявляється у вигляді помаранчевих або червоних плям на поверхні листя. Для профілактики цього захворювання можна використовувати препарат Скор. Також ефективні протигрибкові склади, внесені в ґрунт навколо стовбура під час перекопування ґрунту.
Плодова гниль – проявляється характерними плямами на поверхні фруктів. Для лікування цього захворювання рекомендується використовувати препарат Днок.
Крім хвороб, загрозу для дерев сорту Медовий становлять різні шкідники – такі як попелиця і кліщі. Інформацію про методи боротьби з комахами можна знайти у відео:
Специфіка вирощування та агротехнічні рекомендації
Медову грушу рекомендується висаджувати восени на сонячній стороні ділянки. На відстані 3 м від саджанця слід розмістити саджанці-запилювачі. Дотримуйтеся й інших важливих вимог щодо посадки та догляду:
Ґрунт на ділянці має бути переважно піщаним, з нейтральним або лужним рівнем кислотності.
Полив рослини слід проводити 1 раз на тиждень, починаючи з витрати в8-12 л води на саджанець. Коли з’являться плоди, зрошення треба здійснювати тільки до цвітіння і після його завершення, використовуючи від 15 до 22 л води для одного дерева.
На початку весни рекомендується вносити азотовмісні склади. Перед цвітінням і після його завершення необхідні фосфорно-калійні мінеральні комплекси. Перед настанням зими рекомендується внести деревну золу.
Восени, після очищення пристовбурної області від опалого листя можна провести вологозарядний полив.
Мульчування проводиться перегноєм до 25 см заввишки.
На кислому ґрунті грушу рекомендується удобрювати кальцієм, висипаючи пару склянок подрібненого деревного вугілля на кожен квадратний метр наприкінці літа.
При обрізанні слід залишати від 8 до 12 скелетних гілок, орієнтованих уздовж ярусу. Гілки знизу краще нахиляти на 50 градусів, а всі інші – на 70 градусів. Центральні провідники вкорочують на 45-70 см на початку кожного вегетативного сезону, видаляючи надлишкові гілки, що відростають, і вертикальні пагони на кільце.
Підготовка до зими
Медова груша відносно зимостійка. У неофіційних джерелах пишуть, що саме дерево зберігається за температури до -25 градусів. Однак можливі й нижчі позначки, тому необхідно вкривати та захищати молоді саджанці.
Для підготовки молодих саджанців до заморозків необхідно регулярно і рясно поливати рослини, побілити стовбур і укутати його мішковиною, а також, за можливості, обернути крону молодої груші дихаючим матеріалом. Дотримання цих правил допоможе виростити здорову і плодовиту грушу, захищену від сильних морозів.
Стовбур груші можна вкрити спанбондом, агроволокном або простим картоном. Додатково намотані ялинові лапи допоможуть утримувати тепло і захистять від мишей. Щовесни слід перевіряти стан крони, видаляючи гілки, що загущують, хворі та висохлі пагони.
Поради щодо збору та зберігання врожаю
Хоча сорт пізньоосінній, плоди можуть дозріти вже наприкінці серпня, і оскільки вони не опадають, їх доводиться збирати самостійно, акуратно зриваючи з дерева і зберігаючи при цьому плодоніжку. Зверніть увагу на особливості збору та зберігання плодів:
Не рекомендується зривати плоди, які не досягли технічної стиглості: після відокремлення від дерева фрукт не дозріє в процесі зберігання і не набуде характерних ароматичних і смакових якостей. Стиглість груші можна визначити візуально або за смаком: хвостик зрілого фрукта легко відділяється від плоду, м’якоть має приємний бежевий колір, вона ніжна, але щільна на смак.
Зібрані фрукти краще зберігати в холодильнику за температури +1 градус або в сухому підвалі/підвалі за температури не вище +4 градуси.
Під час зберігання не варто мити і протирати плоди, щоб зберегти восковий наліт, який захищає від псування.
Фрукти краще упакувати в папір і викласти в один шар на полиці або в ящики.
Груші сорту Медова не підходять для заморожування.
Способи розмноження
Груша Медова розмножується різними способами: живцями, відводками, насінням, прикореневою порослю. Найчастіше садівники використовують живцювання. Для цього відрізається здоровий пагін з 4-5 листками і парою міжвузлів. Цей живець готують і поміщають у тепле місце. Після вкорінення живець садять у контейнер до його адаптації, а потім пересаджують у відкритий ґрунт.
Переваги та недоліки
Проаналізувавши опис груші сорту Медова, фотографії та відгуки про неї, можна об’єктивно оцінити переваги і недоліки цієї культури. Садівники відзначають такі позитивні моменти цього сорту:
фрукти вирізняються особливою соковитістю, солодкістю й ароматом; плоди довго зберігаються; їх можна використовувати для дитячого харчування; дерева стійкі до зимових умов; врожайність висока; плоди мають гарний товарний вигляд і відмінно переносять транспортування; висока стійкість до хвороб; фрукти не осипаються; дерева мають декоративний вигляд; не потрібне часте формування крони; регулярне плодоношення.
Серед недоліків можна відзначити неоднорідність дозрівання фруктів за розміром і необхідність профілактичної обробки від деяких захворювань. Також висока врожайність може знизити морозостійкість дерева.
Груша Медова Кримська Медова – чудове доповнення до вашого саду або городу. Вона має унікальний смак і аромат меду, що робить її особливо привабливою для любителів солодких фруктів. Завдяки своїй стійкості до захворювань і шкідників, вона легко вирощується і не потребує особливого догляду.
