Існує безліч сортів трюфелів, більшість із них їстівні. Вважається, що культивувати їх у домашніх або промислових умовах неможливо. Через те, що вони зовсім несхожі на гриби, колись на них не звертали уваги, але зараз вони можуть коштувати нечуваних грошей.
П’ємонтський трюфель
Назва походить від найменування регіону П’ємонт на півночі Італії. Також його називають справжній білий та італійський трюфель.
Один із найдорожчих видів трюфелів, найцінніший із білих. У приготуванні різних страв застосовується в сирому вигляді, використовується як інгредієнт різних соусів, приправи для гарячих страв, добавки до м’ясних і грибних салатів.
Опис сорту:
- Плодові тіла мають вигляд бульб неправильної форми.
- Розмір від 2 до 12 см, маса – 30-300 г.
- Нерівну поверхню покриває тонка шкіра, оксамитова на дотик. Колір світло-охристий або бурий.
- М’якоть досить щільна, білувата або сіро-жовта, іноді має червонуватий відтінок.
- Виражений мармуровий малюнок кремово-коричневого кольору.
- Пряний аромат схожий на суміш сиру з часником.
Головний регіон поширення – П’ємонт і прилеглі райони Франції, рідше – Середня Італія, деякі області Південної Європи.
Час збору триває з літа і до зими.
Білий орегонський трюфель
Місце зростання – західне узбережжя США, Канада. Зазвичай його знаходять поруч із хвойними деревами, завдяки чому гриб набуває квітково-трав’яного аромату.
Орегонський трюфель досягає розмірів 7 см і ваги 250 г. Має світло-кремову м’якоть із білим мармуровим візерунком, приємного середньовираженого смаку.
Час збирання залежить від підвиду орегонського трюфеля: весняний – з березня по травень (рідше, за сприятливих умов, з лютого по червень), осінній – з жовтня по січень (з вересня по лютий).
Чорний літній трюфель
Ще одна назва – чорний російський трюфель. Є єдиним представником трюфелів, що росте на території Росії. Основні ареоли – лісостепова зона Криму і чорноморське узбережжя Кавказу. Іноді зустрічається в областях європейської частини.
Віддає перевагу широколистяним породам дерев – граб, дуб, рідше берези. Це надає грибу горіхового смаку з солодкістю і сильного запаху, що нагадує водорості або лісовий опад.
Опис сорту:
- Розмір гриба досягає 2,5-10 см.
- Поверхня синювато-чорна або чорно-коричнева, вкрита бурими бородавками пірамідальної форми.
- Спочатку жовто-біла або сірувата м’якоть, дозріваючи, стає бурою або жовто-коричневою, набуває мармурового малюнка.
Термін дозрівання і збору залежить від регіону, але в основному триває з липня по листопад.
Чорний осінній трюфель
Гриб дуже схожий на літній чорний трюфель. Деякі дослідники розглядають обидва види як один.
Опис сорту:
- Осінній гриб темніший, ніж літній, під час дозрівання поверхня набуває шоколадного кольору. М’якоть, зазвичай, світліша.
- Дорослий гриб виростає до 2-8 см, вага становить 20-320 г.
- Форма округла.
Поширений чорний осінній трюфель у центрі та на півдні Європи. Зрідка його знаходять у Росії.
Період дозрівання і збору припадає на вересень-грудень.
Чорний зимовий трюфель
Також має назву чорний французький трюфель. Широко поширений у Франції, менше – в Італії та Швейцарії, зрідка зустрічається в Україні.
Опис сорту:
- Гриб має повністю круглу або неправильну кулясту форму.
- Розмір сягає 8-15 см, іноді 20 см у діаметрі. Дорослі екземпляри виростають до 1 кг, іноді більше.
- На поверхні розташовані бородавки у вигляді багатокутників або щитків, завбільшки 2-3 мм, часто заглиблені.
- Зовні гриб червоно-фіолетовий, до повного дозрівання стає чорним.
- Колір м’якоті спочатку білий, потім стає сірим, іноді з фіолетовим відтінком, набуваючи мармурового візерунка білого або жовто-бурого забарвлення.
- Аромат приємний і різкий, з нотками мускусу.
Час збору припадає на листопад-березень.
Чорний перигорський трюфель
Має таке найменування завдяки регіону зростання – історичній області Перигор, Франція. Також має назву трюфель чорний французький. Крім Перігора сорт поширений в Італії, Іспанії та на південному сході Франції.
Чорний перигорський трюфель – один із найвишуканіших у своєму вигляді. Його складно відшукати через залягання в ґрунт на глибину до 30 см. Росте виключно під дубом і ліщиною.
Опис сорту:
- Форма чорного трюфеля неправильно-округла, майже чорна бульба досягає 3-9 см у діаметрі.
- Поверхня нерівна, вкрита численними бородавчастими багатогранними утвореннями.
- М’якоть спочатку світла, під час дозрівання стає фіолетово-чорною з білим мармуровим візерунком.
- Аромат гриба сильно виражений, може мати нотки лісової вогкості, алкоголю або шоколаду.
Збір можна проводити з грудня до середини березня.
Червоний трюфель
Належить до найпоширеніших і звичайних для всієї Європи до Уралу трюфелів. Віддає перевагу листяним і хвойним деревам.
Опис сорту:
- Розмір гриба зазвичай не перевищує 4 см, вага в межах 5-60 г.
- Поверхня червонуватого кольору, шорстка.
- М’якоть із високою щільністю.
- Смак поєднує в собі нотки кокоса, трав і вина.
Плодоношення триває з жовтня по січень, у відповідних умовах – з вересня по лютий.
Червоний блискучий трюфель
Зовні схожий на червоний трюфель, тільки менший розміром (до 3 см) і вагою (до 45 г). Поверхня більш гладка, смак виражений, з нотами вина, груші та кокоса.
Плодоношення триває в період травень-серпень, за сприятливих кліматичних умов – квітень-вересень.
Трюфель білий березневий
Основний регіон поширення – вся територія Італії. Зустрічається на півдні Європи, у Криму та Краснодарському краї. Віддає перевагу хвойним деревам, рідше – листяним.
Березневий трюфель поступається за смаковими якостями білому італійському. Оцінюється, як їстівний. Але притаманні йому певні гастрономічні властивості роблять його непридатним для вживання в їжу багатьма людьми.
Опис сорту:
- У гриба округла форма, горбиста поверхня.
- Розмір 7-10 см.
- Колір від білого до світло-бежевого, під час дозрівання змінюється на темно-коричневий.
- Забарвлення не однотонне, з борознами і темними ділянками.
- М’якоть темна з білим мармуровим малюнком.
- Смак ніжний, але при перезріванні гриб починає різко пахнути часником.
Плодоношення триває з лютого по квітень.
Трюфель африканський
Отримав свою назву за регіон основного поширення – Північна Африка. Зустрічається на Близькому Сході, рідше на півдні Франції. Іноді його знаходять в Азербайджані та Туркменістані.
Друга назва африканського трюфеля – степовий. Для проростання йому не потрібен симбіоз із деревами, гриб утворює його з напівчагарниками роду сонцецвітів і ладанників.
Опис сорту:
- Форма африканського трюфеля неправильна куляста, нагадує картоплю.
- Розмір 10-12 см, вага 20-200 г.
- Поверхня гладенька або дрібнозерниста, спочатку біло-рожева, у процесі дозрівання темніє до бурої або чорної.
- М’якоть м’ясиста, колір від білого до жовтуватого, з часом буріє.
- Запах специфічно грибний, але смак не виражений, тому оцінки гриба нижчі, ніж у інших трюфелів.
Плодоношення триває з серпня по листопад.
Трюфель гімалайський
Росте переважно в Тибеті. Для симбіозу віддає перевагу сосні та дубу. Належить до різновидів чорного зимового трюфеля, тому обидва сорти часто плутають. Зовнішні відмінності в розмірах:
- Гімалайський вид менший, його діаметр не перевищує 2 см, а вага 5-50 г.
- На вигляд схожий на маленьку картоплину або горіх неправильної форми.
Через маленькі розміри гімалайський трюфель важко знайти, тому його мало вживають у їжу. Гриб практично не має смаку, але у нього виразний приємний аромат, який швидко випаровується.
Гімалайський трюфель належить до зимових сортів, його дозрівання припадає на період грудень-лютий.
Трюфель китайський
Вперше цей вид трюфелів було виявлено в Індії, але потім його знайшли в Китаї, звідки тепер експортують у багато країн, і завдяки чому гриб отримав своє найменування. Іноді його називають індійський та азіатський трюфель.
Віддає перевагу симбіозу з сосною, дубом і каштаном. Яскраво виражений запах буває тільки у повністю дозрілих екземплярів і тримається 5 днів. Смак має ноти горіха, але він набагато гірший, ніж у більшості представників виду.
Опис сорту:
- У китайського трюфеля бульбоподібна форма, розмір до 9 см.
- Ребриста поверхня має коричневе або темно-сіре забарвлення.
- М’якоть темно-коричнева, з вираженим білим мармуровим малюнком. Вона жорстка, тому вживається в їжу тільки після термічної обробки.
Звичайний час плодоношення з грудня по лютий. За хороших погодних умов – листопад-березень.
Пухнастий трюфель
Також називається опушеним білим трюфелем. Росте майже по всій Європі та на Уралі. Розташовується під широколистяними і хвойними деревами.
Гриби дрібні, не виростають понад 2 см, вага від 3 до 20 г. Оскільки пухнастий трюфель не має вираженого аромату і смаку, він не представляє комерційного інтересу, хоча належить до їстівних.
Плодоношення гриба триває з квітня по жовтень.
Меланогастер Брума
Ще одна назва гриба – несправжній трюфель. Належить до неїстівних, комерційної мети не має. Назву отримав на честь англійського міколога Крістофера Брума, який його досліджував.
Опис сорту:
- Гриб має кулясту або неправильно-бульбоподібну форму.
- Розмір 1,5-8 см, біля основи спостерігаються рідкісні міцельні тяжки коричневого кольору.
- Поверхня молодого гриба жовто-коричнева, під час дозрівання темніє, стає голою або злегка повстяною, в основному гладкою.
- М’якоть твердостудениста, від коричневої до коричнево-чорної, з білими або жовтими прошарками.
- При підсиханні зрілий гриб має приємний фруктовий запах.
Росте переважно в листяних лісах під опалим листям. Плодоносить із червня по липень.
У кожного сорту трюфелів свій особливий смак, тому такі гриби широко використовуються в кулінарії. Щоправда, спробувати таку страву може дозволити собі не кожен через високу ціну. Але якщо вийде, то цей смак запам’ятається назавжди.
