Індичка домашня (індик), на відміну від іншої домашньої птиці, швидко набирає вагу і має значну масу тіла. Великою проблемою і збитками, що загрожують господарствам, які розводять птицю на забій, стає зупинка росту молодняка. Щоб її успішно вирішити, з’ясуйте, чому індик не росте.
Вплив породи на вагу індика
Щоб дізнатися, яку максимально можливу масу здатний набрати молодняк, зверніть увагу на такі чинники:
порода індика;
статева приналежність особин;
вікова група.
Величезний вплив на вагу птаха має його приналежність до тієї чи іншої породи. Кожній з них притаманний конкретний ваговий показник. Він закладений генетично і різний для самок і самців. Останні мають масу тіла в середньому на 5 кг більшу. З цієї причини на забій розводять саме індиків, а не індичок.
Породи домашньої індички прийнято поділяти на 3 категорії, залежно від вагового показника. Вони бувають:
дрібними – 7 кг (вага дорослого самця), 5 кг (вага дорослої самки);
середніми – 17 кг, 7 кг;
великими – 30 кг, 10 кг.
Маса тіла птаха поступово збільшується в міру його дорослішання. Темпи росту індичат різних порід різняться. Великим (м’ясним) властиво набирати максимум ваги до 2 років життя. У цьому віці маса тіла самця нерідко досягає 35 кг, самки – 15 кг.
Серед порід домашньої індички є рекордсмени за ваговими показниками. До них зараховують:
Hybrid Converter – 30 кг (самець), 11,5 кг (самка);
Hybrid grade maker – 20 кг, 15 кг;
Біг-6 – 30 кг, 11 кг;
Бронзу-708 – 28 кг, 15 кг;
Канадську широкогруду – 30 кг, 17 кг;
Північнокавказьку білу – 18 кг, 9 кг.
У фермерів популярністю користується і біла широкогруда порода. Її представникам властиво набирати свою максимальну вагу до піврічного віку, після чого вони зупиняються в рості.
На основі деяких порід індички селекціонерами були виведені кроси. Їхні основні характеристики – високий темп росту і велика маса тіла птиці.
Кроси виходять шляхом виділення серед поголів’я однієї породи 2-4 ліній з 1-2 відмінними якісними показниками (вага, життєстійкість) і подальшого їхнього схрещування для отримання потомства з поліпшеними характеристиками. Термін “кроси” об’єднує лінії, батьків, отримані гібриди.
Кроси за показником ваги бувають:
важкими (Hybrid Converter, Біг-6);
середніми (Hybrid Converter, БІГ-9);
легкими (Універсал, Вікторія).
Кросів не прийнято використовувати для чистого розведення. Їхнє потомство рідко успадковує високі показники ваги батька і матері.
Нестача харчування
Якщо індик погано росте, насамперед переконайтеся в тому, що він отримує достатню для свого віку кількість поживних речовин. В організації харчування свійської птиці важливо приділити увагу таким аспектам:
збалансованості раціону;
інтенсивності годівлі;
розміром видаваної порції.
Забезпечте індику вільний доступ до чистої питної води. Вміст поїлки регулярно міняйте. Несвіжа вода загрожує птахам кишковими розладами.
Корм, що видається індику, має бути:
збалансованими;
калорійним;
таким, що містить мінерали в достатній кількості.
Потрібен у раціоні й білок – будівельний матеріал для м’язового корсету. Без нього неможливий нормальний набір ваги.
Добре годувати поголів’я (особливо в холодну пору року) комбінованими кормами. Їх вибирайте з урахуванням віку птаха:
ПК-11 або Пурина 10050 – для новонароджених пташенят;
ПК-11-2 – для малюків віком 5-13 тижнів;
ПК-12-1- для індичат 14-17 тижнів;
П-13-1 – для віку від 17 до 30 тижнів;
П-14-1- для племінного молодняка.
У теплі місяці домашню птицю доцільно перевести на традиційний раціон – зернову суміш із соковитим кормом (свіжою зеленню, сирими овочами) та іншими харчовими добавками. Розмір порції в цьому випадку збільште в 2 рази.
Для нормального травлення птахові потрібен дрібний гравій. Він сприяє перетравленню зерен.
Раціон індичат складається з:
молочних продуктів;
товченої крейди;
відварених яєць;
пшеничного борошна;
вареного пшона;
тертої моркви;
зеленої цибулі;
кісткового борошна.
З двотижневого віку індичку починайте годувати подрібненими злаками, з 1 місяця – цільним зерном, з 2 місяців – кукурудзою. Злакові культури – основа раціону індика.
Дивіться також відеоінструкцію про те, як годувати індичат:
Щоденне меню птаха, що перебуває на традиційному вигодовуванні, має такий вигляд:
пшениця, овес, пшоно, кукурудза – 65%;
макуха соняшнику – 13%;
дріжджі – 5%;
свіжа зелень (трава) – 7%;
крейда – 3%;
рибне борошно – 3%;
кісткове борошно – 3%;
сіль – 1%.
Розмір добової порції такої суміші для дорослого індика залежить від маси тіла і коливається в межах від 260 до 500 г.
Частота годування для різних вікових категорій різниться:
1 раз на 3 години – для новонароджених пташенят;
4 рази на день – для молодняка старше 1 місяця;
2-3 рази на день – для дорослих особин.
Зрозуміти, що індик недоїдає, фермер може за низьким або нестабільним темпом набору птахом м’язової маси і жиру, за зниженням імунітету і схильністю до вірусних захворювань.
Якщо раціон підібраний грамотно, з урахуванням породи і віку птиці, і дотримується режим подачі харчування, вага індика відповідає встановленій нормі.
Захворювання
Відсутністю апетиту, зупинкою в наборі ваги та її зниженням загрожують птахові різні хвороби. Індик не їсть, якщо страждає від гельмінтозу або в його організмі протікає запальний процес.
Патології шлунково-кишкового тракту
Індики активні та допитливі. Їх відрізняє відмінний апетит. Якщо ж вони раптом стають млявими і перестають цікавитися їжею, терміново прощупайте зоб. Його твердість – ознака проблем із травленням.
Причини твердого зоба:
споживання птахом занадто великої порції корму за 1 раз;
переважання в суміші зерна грубого помелу (воно неповноцінно переробляється ШКТ індичка);
у годівницю не насипана галька, що сприяє перетиранню їжі.
Якщо в зобному мішку скупчилася зернова суміш, це загрожує його закупоркою, а також ушкодженням слизової, гнильними процесами, отруєнням організму птиці токсинами.
Особин із патологіями ШКТ обчислюють за такими симптомами:
млявість;
малорухливість;
відсутність апетиту;
гнійні слизові виділення з рота (якщо зоб запалений).
Гельмінтози
Індик не росте при ураженні його організму глистами. Джерела зараження – неякісний корм, вода, підстилка.
Опинившись в організмі індички, паразит проникає в кров і розноситься разом із нею всіма органами і системами.
Симптоматика гельмінтозу включає в себе:
втрату інтересу до їжі;
зниження ваги;
пронос;
ослаблення імунітету.
Протозойні захворювання
До розвитку протозойних хвороб призводить проникнення в організм птиці найпростіших одноклітинних паразитів. У результаті вона захворює:
гістомонозом;
мікоплазмозом;
трихомонозом;
орнітоз;
кокцидіозом.
Найчастіше індики хворіють на гістомоноз, за якого відбувається ураження органів травлення. Про захворюваність свідчать такі симптоми:
жовтий смердючий пронос із пінистою консистенцією;
брудний анальний отвір (іноді спостерігається його закупорка);
набуття шкірою на голові птаха темно-синього відтінку;
Погані умови утримання (холод, протяг у пташнику) і неякісний корм призводять до зниження захисної функції організму домашньої птиці. Вона стає схильною до:
хвороби Ньюкасла;
туберкульозу;
інфекційного синуситу;
пташиному грипу.
Хвороби інфекційного походження проявляють себе такими симптомами:
рясними слизовими виділеннями з рота;
запаленнями, набряками під очима;
утрудненим диханням, задишкою;
поганим апетитом;
зниженням ваги;
малорухливістю (хвора особина весь день сидить, настовбурчившись і втягнувши в себе шию).
Профілактика захворювань
Запобігти захворюваності поголів’я і зупинці в наборі ваги допоможуть профілактичні заходи:
забезпечення хороших умов утримання;
регулярне чищення пташника, годівниць і поїлок;
своєчасна заміна підстилки;
збалансований раціон і дотримання режиму годування;
додавання в питво або їжу протимікробних, протигельмінтних препаратів;
введення в раціон вітамінних добавок для підвищення імунітету;
щеплення індичат від віспи, туберкульозу, мікоплазмозу, хвороби Ньюкасла;
проведення комплексних дезінфекційних заходів, зокрема обробка приміщення і птиці від кровосисних паразитів – переносників багатьох інфекцій.
Невідповідність умов утримання і вигулу
До проблеми зупинки набору ваги в індички призводять несприятливі умови її утримання. В ідеалі пташнику належить бути:
чистим;
теплим;
без протягів.
Рекомендований температурний режим у приміщенні – +18ºС, показник вологості повітря – 60%.
Рекомендуємо також до перегляду відеоінструкцію про утримання індиків середніх і великих порід:
Чимале значення має тривалість світлового дня. Вона має становити 14 годин. За коротшого світлового дня птах погано їсть, втрачає у вазі. Якщо ж його тривалість перевищена і для освітлення пташника використовуються потужні лампи, індик стає агресивним.
Для росту і набору ваги індичці необхідний вигул. У теплу пору року поголів’я бажано перевести на пасовище. У цьому випадку внесіть зміни в режим харчування:
Вранці птахів годуйте зерновою сумішшю з білковими та мінеральними добавками.
Весь світловий день індики проводять на вигулі, харчуючись свіжою зеленню.
Увечері їм давайте ще трохи зерна.
Вигул індичці необхідний і в холодну пору року. Облаштуйте для неї простору загороду. В іншому разі малорухливий спосіб життя загрожує птахові проблемами із суглобами. Через це вона падає на ноги, не має змоги дістатися до годівниці, втрачає у вазі та гине від виснаження.
Норми приросту ваги
Кожному птахівнику бажано відстежувати показник приросту ваги в індиків у різному віці. Він змінюється в міру дорослішання птаха. Усереднені показники місячного приросту ваги для домашньої індички м’ясних порід наведено в таблиці:
Вік, місяців
Маса тіла самця, кг
Місячний приріст у самців, кг
Маса тіла самки, кг
Місячний приріст у самок, кг
новонароджене пташеня
0,060
–
0,050
–
1
1,280
1,220
1,160
1,110
2
4,840
3,560
4,050
2,890
3
10,120
5,280
7,800
3,750
4
16,000
8,520
10,820
3,020
5
21,090
5,090
12,350
1,530
6
25,000
3,910
12,750
0,400
Якщо індик не росте, переконайтеся в тому, що він утримується в належних умовах, отримує достатню кількість корму, не хворіє. Це найбільш поширені причини зупинки набору ваги домашньої птиці. Знаючи, чому з’явилася проблема, ви знайдете правильні шляхи її вирішення.
